Сaмe тут стaрoгo пoeтa зaстaв якийсь Микoлa Лeвицький, який у 1818 р. Нaрис цeй віднaйшoв Григoрій Нудьгa і вмістив йoгo в свoїй книжці «Кoзaк. Oднaк, йoгo знaxідки були б нeпoвними, якби нe Фeдір Плoтнір, який знaйшoв в aрxівax місце зниклого нині хутора Припутні — поруч з Новою Прагою (Олександрійський район Кіровоградської області). уезда)». Філософ. Поет». надрукував на сторінках харківського журналу «Украинский вестник» свій нарис-спогад «Деревня Припутни (Херсонской губ., Елисаветгр. На свято Покрови 14 жовтня 2003 року на місці хутора Припутні встановлено пам’ятний знак.
у степах колишнього Дикого Поля, де він разом із приятелем заснував хутір Припутні. Ясно тільки, що життя його було дуже довгим, може навіть понадстолітнім. він, судячи з усього, був зовсім молодою людиною. Загадкою залишається питання про те, в яких роках жив поет. У 1724 р. Закінчував своє життя Климовський наприкінці XVIII ст.
Він був також ознайомлений з іншими творами С.Климовського «Про правду і великодушність благодійників» та «Про правосуддя начальників». Авторство його пісні «Їхав козак за Дунай» першим підтвердив російський історик М.Карамзін. Автор знаменитої пісні «Їхав козак за Дунай», харківський козак Семен Климовський довгий час вважався легендарною постаттю.
Помер у селі Припутні Херсонської губернії. Єлисаветградського повіту (неподалік сучасного селища Нова Прага, що в Олександрійському районі на Кіровоградщині) на рубежі XVIII та XIX століття. Точні дата народження та смерті невідома.
М.Карамзін вважав його самородком, «учнем природи», якого, на жаль, «не довчило мистецтво». Життя С.Климовського, як правило, пов’язують з Києво-Могилянською академією, в якій він начебто навчався (хоча в енциклопедії «Києво-Могилянська академія в іменах» згадок про Климовського немає). Навряд чи такий погляд має підстави, оскільки твори поета, які дійшли до нас, свідчать про добре знання ним мов, літератури й філософії. Серед тих, хто був Климовському духовно найближчим, першим слід назвати Горація.
А вже в наш час дослідник літературної давнини Валерій Шевчук переклав писання поета XVIII ст. Проте тільки в 1905 році історику Всеволоду Срезневському пощастило відшукати в особистій бібліотеці Петра I та опублікувати два рукописні твори, які підписав «негоднейший раб харьковский козак Семен Климов», зробивши їх надбанням усіх цікавих. сучасною українською мовою і помістив в одному з томів «Антології української поезії».
Популярність поета зросла після того, як він став героєм опери-водевіля російського письменника О.О.Шаховського «Козак-стихотворец» (1812), що користувалась шумним успіхом у глядачів.
Сказывают, что Климовский не менее семи греческих мудрецов был славен и почтен между его собратьями казаками; что он, как вдохновенная пифия, говаривал в беседах высокопарными стихами, давал приятелям благоразумные советы, твердил часто пословицу: «Нам добро и никому зло, то законное житье»; и любопытные приходили издалека слушать его». Карамзін писав про нього: «В императорской библиотеке хранится его рукописное сочинение «О великодушии и правде», в котором много хороших чувств и даже хороших стихов…
Народився на рубежі XVII та XVIII століть. Семен Климовський — козак Харківського полку, філософ, поет, автор пісні «Їхав козак за Дунай».