П’ять рoків пізнішe, 12 квітня 1968 р., зa кількa місяців дo смeрті Кисeльoвa, з’явилaся в «Літeрaтурній Укрaїні», з увeдeнням Івaнa Дрaчa, дoбіркa йoгo укрaїнськиx пoeзій «Пeрші aкoрди»…
Вірші» (у видaвництві «Мoлoдь»), a друга, що є доповненням першої, в 1979 р., (також у видавництві «Молодь») під двомовною назвою — «Последняя песня. Посмертно вийшли дві його книжки російської й української поезії — перша в 1970 році під назвою «Стихи. Остання пісня»…
Учився на факультеті іноземних мов Київського університету на перекладацькому відділенні, спеціалізуючись, здається, в англійській мові. Не зважаючи на молодий вік, він вражав усіх не тільки начитаністю і широким знанням світової літератури, але й знанням точних наук — складних правил квантової механіки, кіберенетики; міг говорити про останній футбольний матч чи найновіший закордонний фільм.
Родина, друзі й лікарі-спеціалісти докладали всіх зусиль, а польські пілоти привозили ліки з Парижа, щоб рятувати, як тоді говорили, майбутнього Лермонтова, Пушкіна або й Шевченка. Коли Кисельов захворів — невідомо, але з поеми «Первая любовь!», написаної в 1962 р., коли йому було шістнадцять, можна догадуватися, що в тому часі він уже хворів на невиліковну недугу.
Захоплювався і знав стародавнє мистецтво, мозаїки й фрески Київської Софії, цікавився примітивним мистецтвом Никифора, любив поезію Шевченка, раннього Тичини, Драча, Вінграновського, Блока, Пастернака, Гумільова, Данте, Щекспіра, Рільке й Лорки, американський джаз, українську та парагвайську пісню.
Ю.Щербак дає наступний мазок до зовнішньго і внутрішнього портрета Кисельова: «Обличчя нерухомо-смагляве, і це робило його схожим на молодого веніціанця.., проте темпераментом Льоня надто відрізнявся од італійців: був малорухомий і повільний (звичайно, не на футбольному полі), слова вимовляв тихо і наче мляво…»
«Первые стихи». Перша добірка його віршів побачила світ в 1963 р. в березневому числі московського журналу «Новый мир», головним редактором якого тоді був Олександр Твардовський, — з наступною приміткою: «Леонид Киселев, ученик 10 класса школы 37, г.Киев». Почав писати російською мовою в 1959 р.
В кінцевому підсумку наших шукань національного поетового кореня виявляється, що мати Леоніда — єврейка. Хоч у творчій біографії будь-якого письменника це не найосновніше питання, але у випадку Кисельова така деталь важлива і може кинути більше світла ра таємницю його поетичної трансформації — переходу від поезії російської до української.
Народився у Києві, в 1946 р., в родині російськомовного письменника Володимири Кисельова. від недуги лейкемії, проживши всього двадцять два роки. Не сягнувши зеніту свого поетичного обдарування, помер у жовтні 1968 р.
(1946-1968)
Вірш «Цари» в журналі «Новый мир», в якому десятикласник зневажав особу царя Петра I, ще й посилаючись на Шевченка, викликав у Києві сенсацію, а в Москві серед російської інтелігенції й академічних російських кіл — обурення й протести. Після того молодого поета перестали друкувати в російській радянській періодиці. Того ж року в квітневому числі журналу » Радуга» було надруковано два його короткі вірші.